Проста математика: за якими показниками варто оцінювати діяльність головкома
Про результати Сирського можна сперечатися в тилу. Але сама можливість цих суперечок – теж його результат
Зараз стало модним всюди вводити так звані KPI – ключові показники ефективності в перекладі з англійської. Це бізнесова ідея: конкретні вимірювані числові значення, за якими можна оцінити діяльність компанії чи людини. Здавалося б, до військового керівництва таке не застосуєш.
Насправді – цілком, якщо обрати правильні показники. Бо у нас з’явився дивний жанр публічної дискусії: оцінювати діяльність головнокомандувача за гучністю невдоволення, а не за результатами операцій. Пропоную повернутися до результатів. Вони вимірювані, задокументовані й не залежать від того, кому яка персона симпатична.
Хронологія, яку варто перечитати
Почнімо з простого нагадування. Сирський спланував і провів найуспішніші наступальні операції цієї війни та звільнив найбільше територій. І все це в умовах переваги ворога і в людях, і в зброї. Це не оціночне судження, а статистика.
Перше – оборона Києва. Сирський командував нею у найтемніші тижні, коли ворог стояв під столицею, а світ рахував дні до падіння України. Київ вистояв, угруповання противника відкинули.
Харківська наступальна операція – близько 12 тисяч квадратних кілометрів звільненої території за лічені тижні. Найбільша і найстрімкіша наступальна операція цієї війни.
Далі Сирського кидали на найгарячіші напрямки – туди, де ситуація вже посипалася і треба було зупиняти ворога. Це найневдячніша робота у війську: приходити на кризу, успадковувати чужі помилки і відповідати за наслідки. Він зупиняв.
Курська операція – стратегічний хід, який змусив противника знімати сили з інших напрямків і зірвав його наступ з півночі. Ініціативу тоді перехопили ми, а не ворог, і воювали ми на його землі, а не він на нашій.
І нарешті сьогодення. Кампанія 2025 року – стратегічна оборона з виснаженням ворога, яка зірвала всі його плани: жодна з анонсованих Москвою «перемог» не відбулася, а сама лише Добропільська операція повернула понад 430 квадратних кілометрів і коштувала противнику понад 13 тисяч особового складу. З початку цього ж року Сили оборони звільнили вже близько 700 квадратних кілометрів. Для порівняння: контрнаступ 2023-го, під який було зібрано безпрецедентні ресурси й очікування, дав менше 300 квадратних кілометрів – з незрівнянно більшими втратами. Різниця не в героїзмі воїнів, він однаковий. Різниця в плануванні.
Кого вважають авторитетом ті, хто розуміється
Окрім кількісних показників є ще й якісні. Який є простий спосіб перевірити, чого варта військова репутація? Подивитися, як людину оцінюють професіонали. Не коментатори, не політики, не анонімні телеграм-канали, а ті, хто сам командував арміями.
Я наведу лише кілька прикладів за останні місяці, бо повний перелік не вмістить жодна колонка. Наприкінці травня головнокомандувач Збройних сил Норвегії генерал Ейрік Крістофферсен разом із Сирським працював не в київських кабінетах, а безпосередньо в Південній операційній зоні – у десантно-штурмових і штурмових частинах, які ведуть бій. Так само головнокомандувач Сил оборони Естонії генерал-лейтенант Андрус Меріло приїздив в Україну й разом із Сирським об’їжджав військові частини на передовій. На початку липня – предметна розмова з командувачем Національних збройних сил Латвії генерал-лейтенантом Каспарсом Пудансом. Додайте регулярний робочий формат із головнокомандувачами армій країн «Коаліції охочих» – Франції, Британії, інших держав – і зустрічі з командувачем спецмісії НАТО генерал-лейтенантом Кертісом Баззардом, де обговорюють не протокольні люб’язності, а критичні спроможності.
Зверніть увагу на деталь: командувачі армій НАТО їдуть не просто до Києва – вони їдуть із Сирським на фронт, у бойові частини. Бо саме там викладається той досвід, якого немає в жодній академії Альянсу.
А тепер головне. Цієї весни при головнокомандувачі ЗСУ створено Воєнну експертну раду ARES і подивіться, хто до неї увійшов. Очолив її британський генерал сер Річард Ширрефф, колишній заступник Верховного головнокомандувача об’єднаних збройних сил НАТО в Європі. Він же став головним іноземним військовим радником Сирського. У складі ради – колишній директор ЦРУ генерал Девід Петреус та інші військові лідери такого ж калібру з країн Альянсу. Вдумайтеся: люди, які командували найпотужнішими арміями світу і десятиліттями писали підручники, за якими вчилися ми, тепер працюють у дорадчому органі при українському головнокомандувачі. Вони не приїздять повчати. Вони приїздять працювати з полководцем, чиї операції вже викладають у їхніх академіях і самі переймають безцінний досвід сучасної війни.
Це і є професійна оцінка. Люди, які розуміються на війні найкраще у світі, свій висновок про Сирського зробили.
Кому завдячує тилова дискусія
На цьому тлі виділяється вітчизняний інформаційний простір, де оцінки головкому роздають за принципом політичної доцільності. Тут доречна одна незручна думка. Завдяки таланту Сирського як планувальника операцій усі ми сьогодні маємо розкіш сперечатися в тилу, писати гнівні пости й висловлювати незадоволення його результатами. Тими самими результатами, завдяки яким Україна досі є на мапі. Я не закликаю нікого мовчати – в демократичній країні воєначальники не бувають поза критикою і фахова дискусія армії лише на користь. Я закликаю до чесності: критикуючи, тримайте перед очима повну картину, а не її зручний фрагмент.
І як же ж без нескінченних політичних ігор. На щастя для нас, нинішній головком у них не грає. Він воює. І, можливо, саме тому в нього це так добре виходить.
Тому давайте оцінювати головнокомандувача так, як належить оцінювати військових командувачів: за успішністю операцій, за співвідношенням результату і втрат, за тим, чиї плани зірвано – наші чи ворожі, і за тим, хто вважає за честь із ним працювати. Ось вони, справжні KPI головнокомандувача. І за цими показниками відповідь дає не політична доцільність, а проста математика.
Військовий та політичний експерт, правник, військовослужбовець ЗСУ Олександр Мусієнко