Олексій Абасов: З якими проблемами зіткнеться українська економіка після війни і що потрібно починати робити вже зараз, топ- 6 проблем

Україна рано чи пізно стане членом Євросоюзу, тут немає сумнівів, але не найближчі роки як комусь мріється. Країна повинна адаптувати повністю нормативно- правову базу та зробити безліч реформ, на які потрібні роки. Протягом багатьох років конкурентним перевагою країни були кількісний людський капітал, розвинена логістика, дешева робоча сила та вартість енергоресурсів у країні, але війна змінила все це. Багато людей виїхало з країни, і після завершення військових дій ця динаміка не зміниться, залізнична логістика не настільки розвинена, як морська, дефіцит кількості працівників і зменшення працездатного населення призводить до збільшення заробітних плат і загальне руйнування енергетичної безпеки країни.

Україні зараз варто задуматися, як вирішити цю проблему і які експортні ніші країна повинна розвивати і за рахунок чого. Повинен бути баланс інвестиційної привабливості бізнесу, щоб вищезазначені негативні фактори компенсувалися позитивними.
Можна виділити наступні пункти:

1. Дефіцит кадрів. Дефіцит кадрів треба вирішувати шляхом залучення працівників з інших країн, так звані треті країни, які можуть комфортно відчувати себе в Україні та мати законні підстави тут працювати та заробляти, платити податки, а також країні треба бути привабливою для тих, хто виїхав. Заклики про те, повертайтеся і включайте патріотизм, це не працюватиме, люди повинні зрозуміти, що в Україні їм та їх сім’ям буде привабливіше будувати кар’єру і можна більше заробляти ніж в тих країнах, де вони зараз проживають, бути на батьківщині, це повинна бути комплексна державна програма надання пільгового кредитування і працевлаштування. Паралельно з цим люди і компанії, які розглядають можливість виїзду чи передеслокаціі з України, також повинні мати всі привілеї залишитись. За трудовий капітал і кожен український бізнес держава повинна боротися, щоб вони залишилися, тому рожеві фантазії, що після закінчення війни Україну засиплять баснословами грошами і тут інвестори стануть у чергу — це ілюзії. Звісно, післявоєнне відновлення та розвиток отримуватимуть фінансування та інвестиції, будуть розроблені певні програми, інвестори відвідуватимуть країну, але основу розвитку та будівництва економіки складали, складають та будуть українці та українські підприємці. Якщо не вирішити цю вже очевидну проблему, Україну чекають дуже серйозні проблеми.
2. Зростання заробітних плат. Це очевидно, що мінімальні/середні заробітні плати в країні повинні зростати, але головною метою відкриття бізнесу, крім благодійності та некомерційних організацій, є отримання прибутку. Дефіцит кадрів, збільшення заробітних плат разом з іншими складнощами призведе до втрати економічної привабливості українського бізнесу як всередині країни, так і в конкурентному експортному потенціалі завдяки значному росту собівартості та зростанню цін. Це призведе до зменшення валютних надходжень та постійного зростання валютного курсу та доходів держави. Щоб компенсувати цей фактор, державі потрібно працювати над податковими змінами для зменшення навантаження на заробітну плату та інші внески. Вже давно говорять про фіксовану ставку усіх внесків, яку успішно застосовують багато країн — 10% або 20%. Ця необхідність постає як ніколи раніше. Також, якщо ми прагнемо стати членом Європейського Союзу, який дуже стандартизований та регламентований, ми повинні поступово до цього йти з відновленням та зростанням економіки. Для перехідного періоду це необхідно, так само як і нульовий податок на реінвестування, щоб гроші залишалися всередині країни. Звичайно, багато експертів кричать, що це значно знизить податкові надходження, які вже не дуже хороші, це так, якщо дивитися тільки у короткостроковій перспективі, але цей процес потребує довгострокової стратегії, яка дозволить зберегти український бізнес у довгостроковій перспективі та матиме більший вплив на розвиток економіки та створення робочих місць.

3. Логістика. Українська залізнична логістика знаходиться далеко не на тому рівні, що дозволить компенсувати морську. Морська логістика є основною. Для цього держава повинна прийняти як пріоритетне напрямок удосконалення та розвитку логістичної інфраструктури і покращення транспортних зв’язків з Європою для ефективності. Окрім інфраструктурних інвестицій, потрібно стимулювати розвиток сучасних технологій для скорочення часу доставки товарів на європейські ринки.
4. Зміцнення бізнесових зв’язків і партнерства, створення спеціалізованих асоціацій. Проблеми у взаємовідносинах з європейськими сусідніми країнами, особливо з Польщею на нашому кордоні, є дуже показовими, а інші країни також не відстають, тому незалежно від того, наскільки ми сильні у створенні продукту, ніхто легко не пустить нас на європейські ринки. Для цього вже зараз українським компаніям слід розвивати тісні довгострокові бізнес-відносини з європейськими партнерами, кооперації, щоб мати можливість присутністю на європейському ринку. Країни Європейського Союзу активно використовують практику нішевих бізнес-асоціацій, які практично впливають на всі процеси в певній сфері, і цю практику слід активно узяти на озброю для України. Розірвати міф про те, що наша продукція менш якісна, як це намагалися вбити у пам’ять деякі європейські країни через нездорову пропаганду, можна через активну державну зовнішню політику і активну позицію українського народу за кордоном, який буде популяризувати українську продукцію. Зрозуміло, що якість української продукції зростає і відповідатиме всім європейським стандартам, у багатьох аспектах виявиться навіть кращою.
5. Стандартизація та пристосування всіх бізнес-процесів для експорту. Раніше компанії орієнтувалися на внутрішній ринок, тепер потрібно адаптувати все під стандарти Євросоюзу, включаючи якість, нормативи для упаковки та зберігання. Це комплексний процес, що потребує громадської підтримки та розвитку індустріальних парків.
6. Енергоресурси. Розвиток зеленої енергетики є ключовим завданням разом з інфраструктурним розвитком. Немає сенсу відновлювати застарілу енергетику; Україна повинна розвивати лише те, що матиме значення для майбутніх поколінь.

Звісно, це лише частина викликів, і їх буде безліч. Початок вирішення цих проблем вже зараз є необхідною, але недостатньою умовою для конкурентної переваги українського бізнесу у майбутньому. Без розв’язання цього буде повна катастрофа, і українські товари ніколи не матимуть майбутнього. Європейські та міжнародні партнери безперечно будуть допомагати, але основним каталязатором має стати український бізнес, а держава просто не повинна заважати та робити конкретні кроки для сприяння розвитку бізнесу — підсумував Абасов Олексій.